Ідея першої виставки Музею Міста
Ідея та концепція першої виставки Музею Міста була напрацьована кураторською групою під час реалізації проекту, підтриманого Українським культурним фондом у 2019 році.
Робоча назва виставки — Подорож Героя. Останній тиждень літа.
Загальний опис ідеї виставки
Тематика і проблематика виставки.
Дитинство — час, коли формуються наші стосунки з містом, розуміння міста через повсякденні дії. Місто починає впливати на нас тоді, коли ми долаємо обмеження, в нас з’являється свобода вибору та відповідальність за самого себе. Виставка має розповісти про обмеження на цьому шляху і тих, хто їх встановлює, реальні й уявні небезпеки, які очікують дитину, та досвід, який діти отримують, долаючи всі перешкоди у спробі підкорити собі місто.
Проблематика, яку порушує виставковий проєкт, сконцентрована на питаннях: Чи можемо ми, дорослі, зробити простір міста більш дружнім до дітей у віці активного пізнання? Як дитячий досвід пізнання міста вплинув на нас, дорослих? Як стимулювати дітей розширювати межі сприйняття міста та забезпечити їм приватність у цьому процесі? Як формувати ідентичність з цілим містом, а не лише із знайомою вулицею чи районом? Адже шляхи наших звичних маршрутів, які ми вибудовуємо з дитинства, й формують наше місто, те, яке ми знаємо і за яке несемо відповідальність.
Виставка розповідає про дітей віком 8-14 років, дитинство яких проходить у місті. Це період дорослішання, час коли діти самостійно починають виходити за межі звичних, підконтрольних батькам просторів. Попередня евалюація теми виставки показала, що діти саме цього віку є певним чином виключені з міського простору. Територіально, більшість виставкових наративів буде пов’язана зі Львовом, але можливе включення досвіду й інших міст України. Хронологічні межі у виставці не є означеними, проте акцент робитиметься на спогадах сучасних мешканців міста і охопить проміжок від 50-х років ХХ ст. до початку ХХІ ст. із можливим доповненням архівними матеріалами львів’ян ХІХ – ХХ ст.
Кураторська група
Дзюбенко Наталія В’ячеславівна
Досвід експозиційної роботи — 8 років (2011-2019). Координаторка кураторської групи і керівниця проєкту реекспозиції музею історії Тустані (2017), кураторка постійної експозиції ДПМ НАН України (2014-2019), розробниця і викладачка навчального курсу “Експозиційна робота в музеях” (2015 – дотепер), керівниця проєкту “Природничий музей: від теорії еволюції життя до практики живого музею” (2013-2016), кураторка виставки “Доля однієї Ріки” у Львівському історичному музеї (2011).
Бей Тетяна Юріївна
Досвід роботи з виставками та іншими музейними проєктами — 7 років (2012-2019). Кураторка виставки “Непотріб?” (2016), координаторка інтерактивного проєкту “Територія можливостей” у рамках програми ProMuseum (2014) у Державному історико-культурному заповіднику “Тустань”.
Куземська-Данилюк Мар’яна Станіславівна
Досвід координації проектів — 8 років (2011-2019). Координаторка напрямку стратегування, дослідження та освіти у КУ “Інститут стратегії культури” (з 2018 – дотепер), проєктна менеджерка у КУ “Інститут міста” (2014-2016), координаторка супутніх виставкових проєктів та PR-менеджер у Центрі міської історії Центрально-Східної Європи (2011-2012).
Попередня евалюація й апробація ідеї виставки
Дослідження потенційної аудиторії виставки через фокус-групи
Для деталізації напрямів і тем, що будуть розкриватись у сценарії, ми провели попередню евалюацію теми виставки і дослідження потенційної аудиторії. Із повним звітом досліджень можна ознайомитися на сайті Музею Міста.
Зустріч з експертним середовищем
Зустріч із фахівцями різних дисциплін (представники сфери культурної спадщини, історики, куратори, музеєзнавці, культурологи тощо) із представленням концепції виставки була частиною попередньої евалюації ідеї. У результаті розмови з експертами проблематика, яку мала б розкривати виставка, була доповнена темами дитячої суб’єктності, протестів, вандалізму та маркування простору дітьми.
Також експертним середовищем обговорювалось питання часових меж, яких стосуватиметься виставка. Чи включати у виставку не лише історії сучасних мешканців міст, а також і спогади першої половини ХХ ст. або навіть попередніх епох? Через те, що виставка не буде побудована за хронологічним принципом, вирішено відштовхуватися від зібраного матеріалу й тематичних блоків, у яких використання різночасових матеріалів буде доцільним. Також запропоновано у рамках додаткової програми розглянути тему включення дітей до планування міста та візію освоєння простору міста в майбутньому.
Онлайн-опитування та онлайн-квіз
Напрацювання, зібрані під час фокус-групових досліджень, стали основою для підготовки анкети опитування та жартівливого квізу, які доступні на сайті Музею Міста. Результати цього онлайн-опитування та квізу дозволять глибше пропрацювати окремі теми у майбутньому сценарії та розпочати підготовку до збору персональних історій, спогадів, предметів і зображень, що найбільше розкриватимуть ключову ідею виставки.
Онлайн-опитування актуальне до 30 грудня 2019 року, відповісти на запитання можна за посиланням .
Долучитися до онлайн-квізу.
Цільові аудиторії, нарація та інтерпретаційна стратегія
Цільові аудиторії
Особливість виставкової нарації полягає у тому, що це виставка про дітей, але для дорослих. Головною цільовою аудиторією виставки обрані молоді люди вікової категорії 30-45 років, значна частина яких потенційно є батьками/наставниками дітей 6-14 років, віку активного самостійного пізнання міського простору. Ключові повідомлення виставки мають вплинути на цільову аудиторію умовних “батьків”, щоб вони стали наставниками для дітей у цьому процесі.
Додатковими аудиторіями є діти віком 6-14 років, для яких на виставці будуть спеціальні інтерактивні інформаційні станції про особливості урбопросторів. Використовуючи ігрову компоненту таких станцій, Музей Міста зможе збирати інформацію про особисті досвіди дітей у пізнанні міста. Ще одна важлива додаткова аудиторія — урбаністи та спеціалісти що приймають рішення щодо просторового розвитку міського простору. Виставка дасть їм можливість подивитися на місто “очима дітей” — із точки зору пізнання міста дитиною. Адже саме такі фахівці планують дитячі простори в місті.
Загалом виставка буде цікава як усім мешканцям Львові, так і гостям міста, адже дитиною був кожен/була кожна й досвіди подолання дитячих обмежень, страхів і перемог подібні, незалежно від національності, країни проживання чи віку. А використання матеріалів з дитинства різних поколінь дозволить залучити до аудиторії і найстарших мешканців Львова.
Головна нарація та стратегія інтерпретації теми виставки для різних цільових аудиторій
Виходячи з апробації ідеї на фокус-групах та виявлених під час досліджень особливостей, що супроводжують процес відкриття та пізнання дитиною міського простору, нарація виставки матиме форму великої пригоди-подорожі. Музеографічний сценарій базується на концепції “Подорожі Героя”, введеною Джозефом Кемпбеллом у його книзі “Герой із тисячею облич” (1949 р.). Згідно з цією концепцією всі героїчні подорожі в епосах народів світу мають однакову структуру. Подорож героя поділяється на три етапи — вихід, ініціація та повернення. Герой виходить зі свого повсякденного світу та потрапляє у незвичайний, сповнений небезпек і випробувань. У цьому небуденному світі він звершує різні подвиги, у процесі чого змінюється, долає внутрішні та зовнішні перепони: опиняється на межі смерті, але рятується чудесним чином і отримує якийсь дар (досвід), з яким повертається у звичайний світ та несе благо іншим. Ця трискладова структура перегукується зі ще однією концепцією — концепцією ритуалу переходу, яку у 1909 році описав французький етнограф Арнольд ван Геннеп. За його визначенням, життєві зміни, через які проходить кожна людина впродовж життя, супроводжуються ритуалами переходу, які ознаменовують зміну соціального статусу особи — перехід від дитинства до дорослості, прилучення до спільноти, одруження тощо. Відповідно сам ритуал переходу складається з прелімінальної фази — відлучення від попереднього статусу, лімінальної — перехідної фази, перебування у стані непевності, та послімінальної — прилучення до нової групи та набуття нового статусу.
Тематична структура виставки
Виводячи структуру виставки із цих теорій, можемо метафорично зобразити процес дорослішання через самостійне освоєння дитиною “незвіданого та непевного” простору міста, вихід зі звичного світу та з-під опіки батьків, випробовування себе у нових обставинах, здобуття досвіду та навичок і, врешті, повернення додому/звичного життя, але у новому статусі — більш дорослого та досвідченого.
Робота із фокус-групами та онлайн-опитування засвідчили, що найбільше пригод та спогадів про пригоди, дослідження, пізнання міста пов’язані із часом шкільних канікул, особливо літніх. Тож відвідувачі нашої виставки, разом із її героями мають відчути/згадати/зрозуміти, який він — останній вільний тиждень літа у місті, після чого тебе чекає або повернення до школи, або дорослішання. Виставка розповість про символічний останній тиждень літа, коли ми ще не обтяжені шкільними чи іншими дорослими обов’язками, можемо вирушити до пригоди, покидаючи межі звичного простору: ми збираємося в дорогу, долаємо перешкоди та власні страхи, дорослішаємо, повертаючись із “трофеями” нових навичок, знань та вмінь. Межі нашого міста стають ширшими, і ми вже зовсім по-іншому бачимо своє життя в ньому. Проте це не казка: не всі герої нашої історії зважуються на подорож, хтось таки залишається у безпечному просторі, комусь не вдається подолати перешкоди, або вони самі стають перешкодами для інших, для когось отриманий досвід назавжди залишиться травмою та змінить його/її життя, а хтось ніколи так і не повернеться додому.
Діти зазвичай приміряють на себе ролі героїв та відтворюють свій “шлях героя” у щоденному житті за допомогою фантазії. Відтак структура виставки відтворюватиме наступні етапи шляху героя:
Вихід — поклик до мандрів: щось чи хтось дає герою зрозуміти, що потрібно вирушити у подорож. Це може бути конкретна особа чи внутрішнє відчуття. У цьому розділі відвідувач ознайомлюється із концепцію “Шляху героя”, з циклом подорожі і тим, як він накладається на казки, мультфільми, епос, літературу тощо. Ми всі щодня йдемо цим шляхом героя, особливо діти, для яких кожен день — це пригода з купою непередбаченостей і небезпек. Тож звідки в нас малих виникає потяг до пригод, завдяки якому ми долаємо межі та пізнаємо простір довкола?
Ініціація — шлях випробувань: переборюючи перешкоди, герой відкриває у собі винахідливість, хоробрість та інші нові риси. Прямуючи до мети, він долає проблеми, досягає шуканого, перемагає лиходіїв, рятує людей. На цьому шляху герой буквально чи символічно дорослішає, стаючи здатним виконати своє призначення. Рано чи пізно його труднощі залишаються позаду, але повернення додому — ще попереду. Винагорода наприкінці шляху — це часто те, заради чого задумувалася подорож, в розповідях виражена матеріально. Герой отримує цю річ у своє володіння. Але в дитячій подорожі містом це не обов’язково матеріальні речі. Дитина переступає поріг і самостійно, без дорослих, вирушає досліджувати місто за межами дому, іде назустріч своїм страхам. Цей виставковий розділ покаже дитячу географію міста — вибір шляху, транспорту, мобілізацію ресурсів. Які перешкоди постануть на цій дорозі? Також ми розкажемо про страхи, дитячі й батьківські, реальні та уявні, щодо самостійного дослідження дітьми міста.
Повернення — герой повертається до звичайного життя. У нашій історії дитина повертається додому з новим досвідом і готовністю приймати нові виклики. У процесі пізнання міста діти стають частиною цієї “урбоекосистеми”, вони вже не просто пасивні дослідники на шляху, сповненому небезпеками. Діти починають освоювати цей простір, робити для себе острівці “безпеки” у вигляді “штабіків” — підвалів, горищ, різноманітних халабуд — місць, куди дорослим вхід заборонений. Там збираються здобуті нагороди і скарби, там розповідаються історії про пережите й відбувається підготовка до наступних пригод.
Пізнання дитиною світу є щоденним подвигом, адже діти прокладають шлях до самостійності, переступають встановлені межі, долають спокуси чи піддаються їм, отримують покарання або щасливим чином уникають їх. Так більшість навіть рутинних побутових дій часто перетворюється на гру або пригоду. Виставка має показати, батькам, дорослим, які приймають рішення щодо дітей, що процес дорослішання через подолання меж і страхів, виконання доручень, пізнання та дослідження міста — це і є шлях героя. Наші діти проходять його щодня. І на цьому шляху, як і всі казкові персонажі, часто потребують допомоги.
Герой із тисячею облич
Це заключна частина виставки, яка показує нам наших героїв у міському просторі, демонструє, як цей простір змінювався в часі, як змінювалися діти, розваги, оточення.
З огляду на місію, завдання та стратегію виставкової діяльності Музею Міста для першої виставки Музею після його відкриття обрано тему дитинства у Місті. Ключовою ціллю є показати, яким чином дитина у віці активного пізнання простору досліджує місто як середовище її існування.
Виставкова стратегія Музею Міста
У своїй виставковій діяльності Музей керується виставковою стратегією, згідно з якою ключова ідея виставок Музею Міста має відповідати наступним вимогам:
- втілювати загальні принципи та завдання Музею Міста
- бути пов’язаною з пошуком і переосмисленням сенсів міста, розкриттям нових, маловідомих досі аспектів життя локальної спільноти, зокрема незручних чи контраверсійних тем
- не бути раніше презентованою у форматі виставки, або пропонувати глибше розкриття репрезентованої під час попередньої виставки теми чи новий підхід до її переосмислення
- передбачати міждисциплінарність, наявність достатньої для повноцінної репрезентації теми кількості матеріалів (досліджень, предметів, зображень), які можливо залучити/використати у виставці та які можуть експонуватися у приміщеннях Музею Міста (відповідно до вимог експонування та безпеки)
- забезпечувати широкий інтерес мешканців та гостей міста, заангажовувати до Музею локальну спільноту
- бути придатною до розроблення супровідної освітньої програми для різних категорій відвідувачів
- відповідати соціальній місії Музею, порушувати важливі для розвитку суспільства та міської ідентичності теми
- розкривати не лише минуле, але й питання, пов’язані із сьогоденням та проектуванням майбутнього
- містити в собі нараційний потенціал — надаватися для побудови розповідей, історій, пов’язаних із персоналіями, об’єктами чи процесами, які виникли в результаті людського досвіду, та контекстом, у якому були створені
- бути сформованою на засадах музейної етики та відповідати суспільним нормам, не переслідувати політичних інтересів, не порушувати українського та міжнародного законодавства і не загрожувати репутації Музею.
